* * * Так пишуть на вершинi вежi, коли луна важких крокiв стає все гучнiшою, коли ворожi руки тримають списи i смолоскипи, коли у тебе залишається увесь свiт, але немає куди вiдступати... Так пишуть дiти вiтру, вогню та води, тi, кому судилося: летiти пiдбитим птахом з найвищого схилу, розчинятися димом у страшнiй квiтцi вогню, опалим листям опускатися на дно водойм. Так пишуть iншi... Дiти землi не створюють шедеврiв, а ти завжди знав, що будеш похований на цвинтарi.