Осінній день...Він почався так рано...Лиш тільки сонце почало ласкати своїми промінями сиве місто, небо затягнули хмари. Дощ почався непомітно,ніби хтось плавно додає його тихе биття, крапля за краплею, заспокійливий ритм, від якого хочеться накритися подушкою і не вставати...Взагалі. Але людям у місті доводиться прокидатися. Їх чекає робота, вони повинні йти, виконувати свої обов`язки. З восьмої години місто перетворюється на калюжу, у якій поспішно та хаотично, але за распорядком і з метою борсаються люди. Потім метушня затихає, і вони йдуть додому, заливши свої робочі місця порожніми. Ввечері багато хто виходить у парк. Люди поринають у листя по коліна. Колосальний листопад! А дощ все йде та йде, змушуючи пари закоханих прикриватися чорними парасольками. Сумна осінь, але матерям з колясками, кращим друзям і парам, що гуляють тримаючись за руки, вона не здається такою. Осінь ніби загальна для всіх, але він для кожного свій - осінній день...